Що змінила 8 березня 2022 року у безпековій картині війни
Розбираємо, як санкційні рішення, відмова від закритого неба й дипломатичні контакти склали безпекову картину війни наприкінці першого тижня березня 2022 року.
Що саме визначало безпекову картину війни в Україні 8 березня 2022 року? Повідомлення того дня та двох попередніх діб показують три напрямки: тиск на Росію через економіку, обмеження міри втручання союзників і тривалі бойові дії, зокрема на Харківщині.
Економічний тиск
У цей день адміністрація Байдена заборонила імпорт російської нафти, газу та вугілля до Сполучених Штатів. Сполучене Королівство оголосило, що поступово відмовиться від російської нафти до кінця року. Водночас китайські посадовці дали зрозуміти, що зацікавлені в купівлі часток у російських енергетичних і гірничодобувних компаніях, які опинилися у скруті, та прагнуть убезпечити постачання. Переговори, за повідомленнями, перебували на ранньому етапі.
Межі військової підтримки
Представниця Білого дому Джен Псакі підтвердила, що США не запроваджуватимуть бесполітну зону над Україною. Тобто санкції лишалися головним інструментом тиску, а пряме військове втручання в повітряний простір виключалося.
У сусідніх державах рішення були неоднорідними. 7 березня прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан підписав указ, який дозволяє розміщення військ НАТО на заході країни та транзит летальної зброї територією Угорщини до інших держав НАТО. Транзит зброї до України указ не передбачав.
Бойові дії на Харківщині
Харків залишався одним із центрів бойових дій. 8 березня внаслідок російських обстрілів зруйновано консульство Албанії в місті; про постраждалих не повідомлялося. Днем раніше Міжнародне агентство з атомної енергії підтвердило, що обстріл зруйнував Харківський фізико-технічний інститут, де є нейтронний генератор. За даними агентства, викиду радіації не зафіксовано, а в установі зберігався невеликий обсяг радіоактивних матеріалів.
Тоді ж Україна заявила, що на Харківщині знищила генерала 41-ї загальновійськової армії Віталія Герасимова. Він став другим генералом, убитим українськими військами після Андрія Суховецького.
Переговори та гуманітарний вимір
7 березня делегації Росії та України провели третій раунд переговорів на кордоні Білорусі та Польщі. Сторони заявили про обмежений прогрес щодо гуманітарних коридорів, але про припинення вогню не домовилися; четвертий раунд мав відбутися пізніше. Того ж дня Росія й Україна погодили ще одне припинення вогню для гуманітарних евакуацій у деяких містах.
Інформаційний і кіберпростір
Російські зміни до Кримінального кодексу, що встановлюють покарання за «неправдиву» інформацію про збройні сили або вторгнення, мали практичні наслідки: The New York Times вивела всіх своїх журналістів із Росії, остерігаючись арештів.
У кіберпросторі, за повідомленнями, Білорусь провела масштабну фішингову атаку на урядових і військових посадовців Польщі та України; згодом її наслідки вдалося стримати.
У той самий день Irish Times повідомила, що ООН нібито порадила працівникам називати війну «конфліктом» або «військовою операцією» і не розміщувати український прапор у соцмережах. Речник генерального секретаря ООН Стефан Дюжаррік у листі до The Guardian заявив, що такої рекомендації ніколи не було.
Що з цього випливає
Картина 8 березня складалася з кількох паралельних процесів. Економічні кроки Заходу посилювалися, а військові межі підтримки залишалися окресленими: закрите небо виключили, а транзит зброї через Угорщину до України не дозволили. Дипломатичні контакти давали лише обмежені гуманітарні результати, тоді як обстріли Харкова тривали.
