Дві новини вересня 2026: удар по Москві й санкційна суперечка в ЄС
Як атака дронів на Московську область і домовленість послів ЄС щодо санкцій співіснували в одних безпекових розрахунках.
Що поєднувало дві події, про які повідомлялося 20 і 21 вересня, коли фактично склалася безпекова картина на 22 вересня 2026 року? На перший погляд — небагато: одна стосується фронту й далеких ударів, інша — кабінетної дипломатії в Брюсселі. Проте обидві стосувалися одного питання: яким коштом тривати війні Росії проти України.
Удар по Московській області
За повідомленнями від 20 вересня, українські сили здійснили масовану атаку на Московську область: з території України запустили понад 1600 далекобійних дронів. Загинули щонайменше двоє людей, сотні були евакуйовані, а Московський нафтопереробний завод горів після кількох прямих влучань.
Того ж дня президент України Володимир Зеленський підтвердив, що наказав здійснити атаку. За його словами, це відповідь на удари російських військ по цивільних в українських містах. Він також зазначив, що в атаці використали крилаті ракети FP-5 «Фламінго» та балістичні ракети.
Звернімо увагу на масштаб, названий у повідомленнях: понад 1600 дронів в одній операції. Це цифра, яка визначає, про що саме йшлося — про комбіноване застосування безпілотників і ракет проти цілей у столичному регіоні Росії, а не про поодинокий інцидент. Більше про наслідки для переробних потужностей чи реакцію Москви факти не уточнюють, тож робити висновки про це було б передчасно.
Санкційна розв’язка в Брюсселі
У неділю, 21 вересня, посли країн Європейського Союзу погодили в принципі виключити з санкційного списку російських бізнесменів Михайла Фрідмана та Алішера Усманова. Санкції запровадили через вторгнення Росії в Україну. Водночас обмеження щодо близько 3000 інших осіб і структур, пов’язаних із Росією, мали продовжити на три роки.
Пізніше, як повідомлялося, Латвія заблокувала цю домовленість. Тож принципова згода послів не стала остаточним рішенням.
Що з цього випливає
Зіставлення цих епізодів показує два виміри тиску на Росію, які діяли паралельно: військовий, що його Київ пояснював відповіддю на обстріли цивільних, і санкційний, де в Євросоюзі тривав торг щодо складу списків. У першому випадку рішення оголосили відкрито, у другому — навіть узгоджений на рівні послів компроміс міг не пройти через позицію однієї держави-члена.
Санкції запроваджували як політичні й економічні заходи, спрямовані на припинення війни Росії проти України. Саме тому пропозиція вивести двох відомих осіб зі списку, ймовірно, і стала предметом суперечки — але самі факти про мотиви Риги чи інших столиць не говорять, і ми не маємо підстав їх домислювати. Зрозуміло лише одне: продовження обмежень на три роки для близько 3000 фігурантів було закладено в тому самому пакеті, і доля цього пакета залежала від подальших переговорів.
У підсумку 22 вересня 2026 року лишалися відкритими обидва сюжети: військовий — через підтверджене українським президентом рішення про удар, і санкційний — через заблоковану домовленість.
