Сирія і Словаччина: два зовнішньополітичні сигнали Києва на межі 2025 року
Чому підтримка сирійського перехідного уряду та суперечка зі Словаччиною щодо транзиту нафти показали різні виміри української дипломатії.
Що означав для Києва початок 2025 року на дипломатичному фронті? Станом на 2 січня 2025 року українська політика була відкрита одразу на двох напрямках: Близький Схід і сусідня Словаччина.
Сирійський напрямок
У цей день президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна запевнить сирійський перехідний уряд у підтримці. Заява стала продовженням контактів, що відбулися кількома днями раніше. 30 грудня 2024 року в Дамаску відбулася зустріч міністра закордонних справ України Андрія Сибіги з фактичним лідером Сирії Ахмедом аш-Шараа. Країни відновили дипломатичні відносини. Сирійська сторона заявила, що сподівається на «стратегічне партнерство» з Україною, а Київ пообіцяв надіслати Сирії додаткову продовольчу допомогу.
Енергетична суперечка зі Словаччиною
У той самий період тривала напружена розмова з Братиславою. 28 грудня 2024 року Словаччина пригрозила Україні дзеркальними заходами, зокрема припиненням постачання електроенергії, у відповідь на плани Києва зупинити з 1 січня транзит російської нафти до Словаччини. Зеленський тоді звинуватив Словаччину у відкритті «другого енергетичного фронту» проти Києва за вказівкою Москви.
Спір мав довшу передісторію. Як пояснюється в описі тих подій, він виріс із посилення Україною санкцій проти «Лукойлу» 24 червня 2024 року. Воно передбачало заборону на постачання нафти компанією та передання її договірних зобов’язань щодо поставок до Угорщини і Словаччини трубопроводом «Дружба» іншим компаніям. Попри це, обсяги транзиту через Україну не змінилися. Єврокомісія, розглянувши ситуацію, не побачила підстав для занепокоєння.
Що з цього випливає
Факти показують два різні регістри. На сирійському напрямку Київ говорив про підтримку, відновлені відносини й гуманітарну допомогу. Щодо Словаччини він був у відкритому конфлікті, де обидві сторони вдавалися до різких формулювань і погроз. Обидва сюжети нагадують, що українська зовнішня політика на початку 2025 року вирішувала водночас питання партнерства й питання енергетичної безпеки.
