Що пообіцяли Україні у Вільнюсі 12 липня 2023 року?
Ретроспектива дня, коли на саміті НАТО лідери G7 представили рамку довгострокових гарантій безпеки, а війна тривала.
Що саме означала рамка безпеки, яку 12 липня 2023 року оголосили у Вільнюсі, і як вона співіснувала з новинами про обстріли та удари? Спробуймо відновити картину того дня.
Саміт НАТО у столиці Литви тривав 11–12 липня 2023 року. Його проведення офіційно запропонували ще під час Мадридського саміту 2022 року, а дати визначили станом на 9 листопада 2022 року. Саме 12 липня посадовці країн G7 повідомили, що представили міжнародну рамку довгострокової безпеки для України. Її мета — підсилити оборону країни проти Росії та стримувати від будь-якої майбутньої агресії.
Що входило до рамки
Згідно з повідомленнями, заходи охоплювали двосторонні перемовини, постачання військової техніки, підготовку військових, обмін розвідувальними даними та інші плани, пов’язані з відбудовою української економіки. Тобто йшлося не про один документ чи одне рішення, а про набір напрямів, які поєднували оборонну й економічну складові.
Війна поруч із саміттом
У той самий день у Херсоні внаслідок російського обстрілу загинув 81-річний чоловік, його дружина дістала поранення. Ця новина нагадувала, що розмови про довгострокові гарантії велися на тлі щоденних атак на цивільних.
На фронті та в тилу агресора теж було неспокійно. Напередодні, 11 липня, повідомлялося про загибель російського генерал-лейтенанта Олега Цокова внаслідок ракетного удару поблизу Бердянська в Запорізькій області. А 10 липня в Краснодарі застрелили Станіслава Ржицького — заступника керівника з питань військової мобілізації міста та командира підводного човна Військово-морського флоту Росії Б-265 «Краснодар». Його знайшли неподалік спортивного комплексу.
Санкції США щодо Вулина
У той же день Сполучені Штати запровадили санкції проти Александара Вулина — високопосадовця Сербії, якого називали «людиною Москви». Це ще один епізод дня, пов’язаний з російським впливом поза межами України.
Підсумок дня
Тож 12 липня 2023 року поєднало політичні сигнали та воєнну буденність: союзники говорили про довгострокову підтримку, а Херсон знову зазнав обстрілу. Саме така асиметрія — між рамками на майбутнє й щоденними втратами — і визначала тло вільнюських домовленостей.
