Що почули у Стамбулі перед 16 травня 2025 року
Ретроспектива про те, які заклики і пропозиції звучали навколо переговорів про припинення вогню напередодні 16 травня 2025 року.

Чи можна говорити про мир, якщо сторони досі сперечаються, з чого його починати? Саме таким було питання напередодні 16 травня 2025 року, коли дипломатична увага була прикута до пропозиції про прямі переговори в Стамбулі.
Ультиматум і відповідь
У неділю, 11 травня, Велика Британія, Франція, Німеччина та Польща пригрозили новими санкціями, якщо Росія не погодиться на безумовне 30-денне припинення вогню, яке мало початися 12 травня. У відповідь президент Росії Володимир Путін запропонував провести прямі переговори в Стамбулі 15 травня.
Президент України Володимир Зеленський того ж дня закликав Росію спершу підтвердити безумовне припинення вогню, а вже потім говорити про прямі переговори між двома країнами. Отже, ще до зустрічі сторони по-різному розставляли послідовність кроків.
Голос з Ватикану
11 травня зі свого першого недільного звернення до вірян папа Лев XIV закликав до миру в Україні, звільнення всіх військовополонених і повернення викрадених українських дітей родинам. Він також говорив про негайне припинення вогню, а щодо Гази — про звільнення всіх заручників і допуск гуманітарної допомоги. Окремо він закликав до постійного перемир’я в конфлікті між Індією та Пакистаном.
Тема дітей, яку він порушив, має конкретний зміст. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія примусово переселила тисячі українських дітей на підконтрольні їй території, надала їм російське громадянство, віддавала в російські сім’ї та ускладнювала возз’єднання з рідними.
Нагадування про відповідальність
У ці ж дні, 12 травня, Міжнародна організація цивільної авіації визнала Росію відповідальною за збиття рейсу 17 авіакомпанії Malaysia Airlines над Донецькою областю у 2014 році. Це рішення стало ще одним міжнародним аргументом у розмові про те, хто і за що відповідає.
У підсумку напередодні 16 травня 2025 року картина складалася з кількох ліній: санкційний тиск європейських столиць, запрошення до Стамбула, вимога Києва спершу підтвердити перемир’я та гуманітарні заклики з Ватикану. Як ці лінії зійдуться, на той момент залишалося відкритим.